Неофіційний переклад з фінської

 «Yle»

01.12.2016

«Командир на лінії фронту у східній Україні: «Мінські угоди не виконувалися жодного дня», Каті Лаукканен (http://yle.fi/uutiset/3-9328371)

Український командир Оксана Якубова, яка воює більше двох років на лінії фронту, каже, що вона на війні з 2014 року і до сьогоднішнього дня, хоча у східній Україні офіційно війни немає. На лінії фронту зіткнення відбуваються на щоденній основі, не дивлячись на встановлений Мінськими домовленостями режим повної тиші.

На лінії фронту тихо. Солдати відпочивають, оскільки вночі знов можуть стріляти.

Минулої ночі були обстріли мінами 120 калібру. Обстріл тривав до четвертої ранку. Хлопці втомилися і зараз відпочивають, - каже командир Оксана Якубова.

---------------------------------------------------------------------------------------------

Тільки на базі ми виявили, що багато тіл були у російській уніформі, і мали документи російського спецназу. – Оксана Якубова

---------------------------------------------------------------------------------------------

Мінські домовленості про припинення вогню були підписані у лютому 2015 року, і важке озброєння мало б бути відведене від ліні фронту. Відповідно до домовленостей, мав бути встановлений режим повного припинення вогню. Говорячи про домовленості, Оксана посміхається і хитає головою.

- Кожної ночі обстріли 120–каліберними мінами, які є забороненими Мінськими домовленостями. Мінські домовленості не виконувалися жодного дня.

"Я хотів би повернутися додому"

Оксана входить у двері і обмінюється кількома словами із солдатами. Один із солдатів питає про можливість взяти кілька днів відпустки на Новий рік.

- Я би хотів поїхати додому, тож я зміг би одружитися із моєю дівчиною. Хоча б кілька днів.

Оксана дуже добре розуміє тугу солдатів за домом. На неї саму дома чекають чоловік і син.

- Я дуже за ними сумую. Коли моєму синові тяжко, він дзвонить і питає: «Ти будеш?». – І я відповідаю «Так» і кладу слухавку. Він не каже, щоб я поверталася, просто чекає.

До війни Оксана працювала в Міністерстві фінансів України.

- Я ходила на підборах і носила костюми. Жила в місті. Мені ніколи б не спало на думку, що я буду жити в таких умовах.

У Києві війна не вдається такою близькою. Оксана каже, що в перший раз після повернення додому у відпустку з фронту, вона ходила на старе місце роботи.

- Всі на роботі безперестанно питали: "Як там?", "Там дійсно убивають?» «Яка війна?". Що на це говорити? Я не могла відповідати.

Перша жінка на передовій лінії

Оксана служить в Українських збройних силах з березня 2014 року; коли вона починала служити, жінок ще не було на передових позиціях. Спочатку командир бригади був рішуче проти того, щоб Оксана була на лінії фронту. Проте командир змінив точку зору, і Оксана стала першою жінкою, яка служила на передовій.

- Через шість місяців я зустріла ще одну жінку.

Оксана каже, що на сьогодні вже кілька жінок на передовій, три з яких займають високі пости.

- Жінки – солдати не вимагають спеціального ставлення або певних умов. Вони воюють так само, як і чоловіки.

Керівництво жодного разу не пожалкувало про рішення допустити Оксану як першу жінку на передову. Солдати на передовій повністю поважають Оксану.

- Оксана є мамою батальйону. Я вдячний, що вона воює разом з нами, каже солдат на ім’я Іван.

Оксана розповідає, що Іван був двічі поранений підчас війни і провів більше двох місяців у лікарні. Солдатська відданість, каже Оксана, й підтверджується тим, що більшість поранених повертається назад на фронт.

- І хоча Іван був поранений у ноги, він повернувся воювати. Ці хлопці всі є героями.

На стінах висять дитячі малюнки

Сніг йшов протягом кількох днів, навіть зараз коли небо посвітлішало і сонце розтопило змерзлу землю, відчувається наближення зими. Холодна зима приносить з собою нові щоденні виклики на лінії фронту.

- Ми будемо в порядку. Це не перша, а вже третя зима.

Волонтери присилають на фронт теплий одяг. Оксана зазначає про важливість посилок, що надходять, демонструючи дитячі малюнки на стінах і продуктові посилки з дому на столі.

- Мій син завжди передає мені посилки. Моя свекруха кожного тижня передає смажену курку або м'ясо.

Оксана сміється, розказуючи про те, що вони завели свиней. Надійшло розпорядження, щоб ми купили свиней; у разі чого, ми можемо їх з’їсти.

Оксану з іншим солдатом відправили купувати свиней. Двоє городян роздивлялися запропоновані можливості. Зрештою вони вибрали одну свиню.

- Ми взагалі не розумілися на свинях. Ми просто оглянули їх і вибрали ту, яка виглядала нормально, і придбали її.

На базі солдати над ними сміялися. Свиня, на їхню думку, була дуже старою. За їхніми словами, м'ясо навряд чи буде дуже смачно їсти. Свиню назвали Захар, і він залишився жити на базі.

- Захар наш улюблений талісмани. Він приходить вранці, щоб просити, щоб  його погладили, і йде на кухню просити поїсти. Всі надзвичайно люблять Захара. Це така щаслива свиня. Ніхто ніколи не з'їсть його, він для нас дуже дорогий.

«Війна закінчиться як тільки закриється кордон»

Оксана вважає, що прийдешня зима не буде на фронті останньою.

- У разі закриття кордону з Росією, війна скінчиться за місяць чи два. Ця ситуація триватиме допоки через кордон поставлятимуться солдати та зброя.

Оксана розповідає, коли вона зрозуміла, що на додаток до сепаратистів з іншої сторони воюють солдати російської армії.

- Тут поруч були дуже запеклі бої. Ми дивувалися, як сепаратисти, шахтарі, були у змозі так інтенсивно стріляти. 

Оксана каже, що бій був настільки запеклим, що загиблих солдатів не могли забрати на базу до темряви.

- Ми тільки вночі вийшли, щоб забрати наших солдатів. Ми нічого не бачили, але відчували тіла, і переносили їх на базу. У темряві ми не розрізняли, чи то є наші солдати, чи вороги.  Тільки на базі ми виявили, що багато тіл були у російській уніформі і мали документи російського спецназу.

Оксана Якубов вважає, що українська армія воює не тільки від імені України.

- У серпні 2014 року Росія офіційно ввела свої війська на нашу територію. Це було офіційне об’явлення війни. Російська політика загрожує Європі. Наразі Україна воює від імені всієї Європи, стримуючи їх тут.